Шевченківські дні
Шевченківські дні
І знову — березень... І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т. Г. Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського осягнення.
Одним із найбільших патріотів усіх часів і народів справедливо вважається Тарас Шевченко. Мало хто з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність Батьківщини, честь і гідність народу.
Шанувати Шевченка – це значить шанувати рідну мову, культурні надбання народу, творців, які як і він готові були покласти своє життя на олтар служіння народові.
Ми горді з того, що упродовж століть в устах патріотів рідного слова звучала наша мова, її берегли, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і культурі взагалі,… "Бути!"- відповів на це Великий Тарас своїми творами.
В ці дні проведено різноманітні заходи, метою яких було на прикладі життя й діяльності Кобзаря виховувати любов до рідної землі, свого народу, мови і культури; сприяти усвідомленню власної ролі й відповідальності в майбутньому за долю нашої держави; вшанувати пам'ять геніального українського поета.
З 09.03 по 12.03.2023р у нашій місцевій бібліотеці пройшов Шевченківський тиждень, упродовж якого у холі була організована книжково-ілюстративна виставка «Вічний, як народ». Виставку відвідали наші підоблікові, серед них і неповнолітні. Уважно, з великим задоволенням всі присутні слухали його вірші, що увійшли у «Кобзар». Рядки з багатьох стали пророчими і закличними, заповітом нащадкам: «Свою Україну любіть...», «Мені ж, мій Боже, на землі подай любов, сердечний рай!», «Серцем жити і людей любити», «Борітеся – поборете, вам Бог помагає», «Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли». І такі думки, такі настанови майбутнім поколінням – у багатьох творах.
9 березня 1814 року – вікопомна дата, як внесена до світового календаря знаменних і пам’ятних дат. Цього дня 209 років тому Україна подарувала світові Т.Г.Шевченка – Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.
Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.
Нас просто не існує без Шевченка. В цьому вся історія наша, все буття, всі наші мрії. Загальновідомо, що Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко, Шевченко для України – все.
Революція Гідності і російсько-українська війна, яка розпочалася 20 лютого 2014 року формують нове суспільне сприйняття образу Тараса Шевченка.
З 24 лютого 2022 р. російсько-українська війна перейшла у стадію масштабного вторгнення агресора на територію України. Седнів на Чернігівщині, де 175 років тому, 8 березня за юліанським календарем, Шевченко писав передмову до нереалізованого видання "Кобзаря", наразі тимчасово окупований росіянами.
Частина цих рядків написана під звуки вибухів і роботи протиповітряної оборони Києва. Ми знову звертаємося до образу Шевченка та інтерпретуємо його. Попри те, що у творчості митця складно знайти мілітарні симпатії, наразі Шевченко – воїн і символ, який разом зі всіма нами обороняє українську землю.
Споконвіку щедрою і благословенною була українська земля, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.
Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення.
Світла постать Тараса Григоровича з його беззавітною любов’ю до народу, до своєї Батьківщини мала і матиме величезний вплив, викликала і викликатиме щире захоплення в усі часи. Його ім'я органічно вплелося в історію та культуру не тільки українського народу. Воно знане далеко за межами рідного краю.
Він розбудив національну свідомість українців, а Україну відкрив світові, став Генієм і Пророком. Його поетичне слово самоука і кріпака було сильнішим за слова вельмож і царів. Він став світлом для незрячих, криницею для спраглих, будителем для сплячих чи байдужих.
До Тараса Григоровича доля не була милосердною – у 24 роки ще кріпак, 10 років в неволі і солдатській муштрі, без родини, далеко від України. У 47 років став академіком, але у такому ж віці відійшов у засвіти.
Тарас Шевченко - поет, драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, який залишив велику образотворчу спадщину-понад тисячу творів.
Тарас Григорович Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
Голованівського районного сектору №2
філії Державної установи «Центр пробації»
в Кіровоградській області
